Секрет «золотого перетину» був відомий здавна, але сам термін цей ввів в ужиток Леонардо да Вінчі. Парфенон і статуї Фідія, грецькі вази, древні Єгипетські храми, піраміди - все це, як стверджує наука, результат практичного застосування архітекторами і художниками простого відношення - «золотого перетину».

Німецькому астрономові Іоганну Кеплеру (1571-1630) належать такі слова про «золотий перетин»: «Геометрія володіє двома великими скарбами. Перше - це теорема Піфагора, друге - ділення відрізка в середньому і крайньому відношенні. Перше можна порівняти з мірою золота, друге можна назвати коштовним каменем».

Дюрер помітив його у відповідності людського тіла. З ним добре був знайомий великий майстер Страдіварі, який успішно використовував це співвідношення при виготовленні своїх неперевершених скрипок. Відомо, що «золотий перетин» викликає відчуття краси, гармонійності.

На практиці найчастіше застосовується наближений «золотий перетин», досліджений в XII столітті відомим італійським математиком Фібоначчі, яке і назване на честь автора. Це такі співвідношення, де кожне наступне число є сумою два попередніх:  3 : 5;   5 : 8;   8 : 13;   13 : 21  і так далі.