Трафаретна форма будується за принципом закритих (невирізаних) і відкритих (вирізаних) ділянок, через які за допомогою тампона, пензля чи аерографа фарба наноситься на певний матеріал.

Як відомо, процес розмноження графічних зображень позначається терміном поліграфія (в перекладі з грецької полі — «багато», графо — «пишу», «креслю».) Здійснюється він за допомогою друкарської форми, поверхня якої містить друкуючі (ті, що залишають відбитки на папері) і пробільні (недрукуючі) елементи.

Залежно від способу розділення друкуючих і пробільних матеріалів розрізняють види друку: високий, глибокий, плоский і трафаретний, причому останній — найпростіший, найдоступніший.

Друкарська форма виготовляється вручну, без застосування дефіцитних матеріалів і обладнання; робоче місце — стіл, парта, основний матеріал — папір.

Сам процес друку вимагає, крім сильної волі, охайності, точності, ще й знання окремих специфічних особливостей.

Так, якщо намалювати зображення літери А і спробувати виготовити для неї трафаретну форму, то внутрішня деталь пробільного матеріалу під час вирізування випаде (рис. 1, а).

Коли не зробити перемичок, то внутрішня деталь випаде

Щоб цього не сталося, необхідні перемички, які у трафареті відіграють важливу роль, але й спричиняють певні труднощі, утворюючи додаткові лінії і тим самим порушуючи цілісність зображення. Таке зображення часто сприймається «трафаретно» — у негативному значенні слова. Аби уникнути цього, виготовляють 2 трафарети: один — на основне зображення, другий — на перемички (рис. б, в), або ж вводяться перемички в малюнок так, щоб вони були менш чи зовсім не помітні.

Форма, побудована з двох трафаретів

Перший спосіб простіший, хоча для нього й виготов­ляють 2 трафарети, тоді як другий вимагає більш хисту, вміння при стиліза­ції (спрощенні) предмета бачити части­ни, що їх належить вирізати. 

Ще складніше працювати з кольоровим оригіналом. Щоб віддрукувати його, необхідно на кожну фарбу вирізати окремий трафарет (рис. а-в), тобто скільки барв — стільки й трафаретів, а часом і більше, коли композиції графічно складні. Тому необхідно роботу організувати якнайраціональніше, на основі чіткого дотримання певних вимог до самого оригіналу: 

• Він не повинен бути дуже малих розмірів, оскільки це ускладнить виготовлення трафарета.
• Зображення має бути площинним (стилізованим) — це продиктовано, по-перше, самим характером прикладної графіки, по-друге, особливостями трафаретної форми, яка добре відтворює пляму і погано — лінію, крапку, інші дрібні деталі.
• Багатоколірності краще уникати, інакше значно зросте кількість трафаретів, та й саме зображення вийде пістрявим.
• Кожен колір і всі його елементи повинні бути вирізними, тобто не випадати у трафареті.

З'ясувати всі ці вимоги, можна переходити до технології трафаретного друку.

В його процесі легко виділити 2 частини — технічну (створення друкарської форми) і виробничу (друкування), які, в свою чергу, включають 6 стадій: 

1) калькування;
2) перебивання кожного кольору з кальки на окремий аркуш;
3) вирізування трафаретів;
4) приготування фарб;
5) приводку, тобто точне суміщення друкарської форми (в даному випадку — трафаретів) з аркушем паперу, на якому по черзі мають бути відбиті всі кольори оригіналу;
6) друкування.