"Широта" і "довгота"

Чи не здається вам, що назви наших географічних координат - "широта" і "довгота", тобто "адреси" певних об'єктів, які вам доводиться іноді визначати на географічній карті, звучать якось нелогічно для такої геометричної фігури, якою є наша планета? Виявляється, це всього лише результат недорозуміння.

На старовинній карті, яку склав грецький учений Гекатей Мілетський, наша планета була зображена у вигляді овалу. Протяжність його із заходу на схід (довгота) була удвічі більше, чим відстань з півночі на південь (широта). Якщо питання про головну паралель, від якої нині відлічують градуси і хвилини широти, не викликає сумнівів - нею став земний екватор, то з головним меридіаном, від якого відлічуються показники довготи, було значно складніше.

Так, ще в II ст. до н.е. грецький астроном Гіппарх, який вперше ввів поняття географічної широти і довготи, точкою відліку вважав меридіан міста Родоса на однойменному острові в Егейському морі, де він вів свої спостереження. У епоху Великих географічних відкриттів нульовим меридіаном тривалий час служив меридіан порту Санта-Крус-де-Тене-Рифі на Канарських островах. Пізніше ним став меридіан Паризької обсерваторії. У нас же за початковий був прийнятий меридіан, що проходить через Пулковську обсерваторію під Санкт-Петербургом.

Лише у жовтні 1884р., згідно міжнародної угоди, було остаточно вирішено вважати початковим меридіан, що проходить через Грінвічськую обсерваторію на околиці Лондона. Її директор Джон Флемстіл навіть провів його прямо через свою лабораторію. Щоб увічнити цю подію, перед вікнами лабораторії побудували кам'яну стіну і укріпили на ній мідний стрижень, що показує положення початкового (Грінвічського) меридіана.

Втім, друга назва нульового або початкового меридіана - "Грінвічський" давно вже не відповідає істині. Заснована в 1676 р. Грінвічська обсерваторія ще в 1957р. вимушена була змінити своє місцеперебування. У зв'язку із розростанням Лондона, тихий колись Грінвіч опинився серед вуличних вогнів і смогу. Обсерваторії довелося переїхати спочатку до замку в Херстмансо поблизу Інстборна, а в 1990р. в університетське місто Кембрідж.

Полюси

Ви знаєте, звичайно, що наша планета є гігантським магнітом, що має окрім звичайних географічних ще і магнітні полюси, на яких нам указує магнітна стрілка компаса - північний її кінець на північний, а південний - відповідно на південний географічний полюс. Проте з фізики відомо, що однойменні магнітні полюси взаємно відштовхуються. Таким чином, північний кінець магнітної стрілки не может показувати на північний магнітний полюс, а тому показує не на північний, а на південний полюс, хоча і знаходиться він в північній півкулі, а його північний побратим - в південній.

Отже, слід було б поміняти магнітні полюси назвами. Проте учені так звикли до цієї назви, що для зручності свідомо продовжують називати магнітні полюси у північній півкулі Північним, а в південному - Південним.

"Гірські гори"

Один з найбільших півостровів Європи називається Балканським, точно так, як і невисокий гірський хребет, розташований в його центральній частині на території Болгарії. Назва ця з'явилася в Європі порівняно недавно в результаті недорозуміння. До середини минулого століття географи мали досить туманне уявлення про гірські хребти на півострові. Це пояснювалося напруженими відносинами між європейскими державами і Туреччиною, під багатовіковим ярмом якої в ті часи знаходилися слов'янські народи, що населяли цю територію. Тільки у 1859р., скориставшись союзом між Францією і Туреччиною, французький географ Амі Буї добився дозволу турецького уряду досліджувати райони сучасної Північної Болгарії. Його супроводжував загін турецької кавалерії. Побачивши на горизонті гори, він запитав командира загону, як вони називаються, і у відповідь почув - "Балкан". Цю назву географ і наніс на карту. А в перекладі з турецкої воно означає "гори". Таким чином, Балканські гори - це "гірські гори". Болгари ж називають їх Стара Планіна, тобто "старі гори".

Різномовні рівнозначні назви-повторення у великій кількості усіяли географічну карту. Тільки короткий перелік їх зайняв би не одну сторінку. Хибінські гори, Карпати, Альпи, Апенніни, Пеннінські гори, Піренеї та інші - всі ці географічні назви в перекладі означають "гори".

А назви таких річок як Чу, Дон, Оріноко, Парана і Ганг означають "річка". Сахара, Гобі, Атакама - "пустеля" і так далі.

Але є серед назв географічних об'єктів ще більш цікаві. Наприклад, в назві гір Нуратау в Центральному Казахстані слово "гори" повторюється навіть тричі.

А назва уральської річки Чусовая є унікальним багатоповерховим нашаруванням поняття "річка", яке вона отримала в різні часи від різних народів, що населяли її береги. Кожен з складів назви річки Чу-со-ва-я означає "річка". Таким чином, вимовляючи "річка Чусовая", ви п'ятикратно повторюєте на різних мовах одне і те ж слово "річка".