… … …
Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту,
Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла,
Нічого не треба, нічого не хочу від світу,
Лишень аби мати на білому світі була.
З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,
Шумлять осокори, весняно зітхають гаї,
А мати рідненька стоїть на високім порозі
Та й думає мати: "Як маються діти мої..."
А діти світами, а діти у веснах і зимах,
Приїдуть і скажуть: "Нам двері, матусю, втворіть".
І доти всі діти живуть по світах молодими,
Допоки чекають, допоки живі матері.
Матусю, мамо, люба наша ненько,
Тобі на свято квіти ми несем...
Ти наше сонце, матінко рідненька,
Ти над усе для нас, ти над усе!
… … …
