Знайдені під матрасом і прочитані в його відсутність

Дивятнадцяте грудня двітисячі дисятий рік

Оскільки Бог керує усім (чи усим?) світом, а Його мудрість ніхто не піддає сумніву, - значить і я став Великим Начальником не випадково. А отже і все, що я віднині говорю, пишу, розповідаю, вказую, бурмочу та кричу – істина в останній інстанції. Це нічого, що ще зовсім нещодавно був таким же як і всі: мовчав на засіданнях, опускав голову під пильним поглядом кирівництва, відходив вбік, коли зустрічався на порозі з адміністраціїю, … Всього тепер вже і не згадаєш. Головне – це вже в минулому. А сьогодні Я МУДРИЙ КЕРІВНИК! Тому для своїх потомків та для майбутніх історичних досліджень моєї діяльності з сьогоднішнього дня буду писати цей щоденник. А ти, читачу, читаючи ці безцінні рядки, намагайся осягнути всю глибину моєї мудрості. Хоча, гадаю, не все ти зможеш і осягнути – ти ж не такий, як я!

Двадцать второе декабря этого же года

Поскольку все великие говорят на русском, а я один из них, значит и мне не пристало отставать от них, поскольку… Ну да ладно, потом, когда-нибудь допишу эту эпохальную мысль.

Двадцятьтретє грудня 2010 року

Підлеглі якось дивно посміхаються, коли я перейшов на російську. Мабуть, не знають мову. Прийдеться стати демократом, а вони, як відомо, близькі до народу. Отже, говоритиму як всі. До речі, мені і самому так легше. Хоча, Іван Іванович може мене не так зрозуміти. Треба дізнатися про його погляди на це і терміново з’орієнтуватися (вияснити, як пишеться це слово).

25 грудня 2010р.

Вже кілька днів на цій відповідальній посаді. Розпочав бурхливу діяльність. Насамперед, видав наказ: все, що роблять підлеглі, вони повинні записувати. Навіщо? Дивне питання – щоб я міг проконтролювати! Отже, з завтрішнього дня заводимо журнали: "Прихід на роботу", "Журнал реєстрації виходу на роботу", "Журнал зробленого за день", "План роботи на день", "План роботи на тиждень", "План роботи на квартал", "План роботи на рік", "План роботи на п’ятирічку", "Перспективний план", "План зробленого", "План дій, щодо виправлення власних недоліків", "План самоосвіти", "План роботи кабінету (перспективний, річний, квартальний – всі окремо!)", "План підвищення рівня своєї професійної діяльності", "План планування планів". (Не забути завтра доповнити цей список!)

26.11.2010р.

Ці нероби вже дістали! Мало того, що на роботі нічим не займаються, на відміну від мене, так вони ще й відмовляються писати План планування планів! Не розуміють вони бачте, що це таке. Хотів пояснити, але забув, що мав на увазі. Викрутився, як завжди: сказав, що я напишу догану тим, хто не виконає до кінця тижня. (Мудра думка: потрібно буде прочитати їх всі, вибрати найбільший за обсягом, підкоригувати, доповнити, сказати, щоб всі зробили саме так, бо це найправильніший варіант.).

28.11.10

На завтра: провести конкурс малюнків "Ліс наш друг", розпочати підготовку до концерту, присвяченому 83-й річниці письменника народної республіки Монголія, організувати комітет по збиранню благодійних внесків безробітним Америки, зобов’язати усіх працівників виписати журнали "Економіка моря", "Гриби середземномор’я", "Пожежна справа" та "Міжнародні відносини" на вибір. Започаткувати проведення колективних читань з конспектуванням основних тез. (Не забути про мої ініціативи доповісти наверх).

30.11.10

Неблагодарні! Я ж за них думаю і день і ніч! А вони!!! Нічого, не вмієш – примусимо, не хочеш – научимо (здається так сказав хтось із Великих). На завтра планую конкурс педагогічної майстерності. Запросив пресу, вище керівництво (а як же!), організував стіл для них (не забути зібрати добровільні внески з працівників). Голова журі - Іван Іванович.

32.11.201010

І хто вони після цього всього! Не розуміють мою батьківську турботу про них. Я ж прагну до їхнього професійного росту, до того, щоб про нас (точніше про мене), говорив весь район. Ще не вирішив, що краще провести завтра: чи то конкурс художньої самодіяльності, чи то учнівську олімпіаду. А ще – доручити секретарці перевірити плани. А ще – написати звіт про виконану і перевиконану роботу. Який я завантажений роботою, а вони, замість того, щоб з розумінням ставитися до моїх проблем, чомусь ходять нахмурені. Вирішив – завтра фестиваль патріотичної пісні. І хай тільки спробують не написати про це в своїх планах! Тяжка і неблагодарна праця керівника!

Далі буде…