Форма входу

Знайти на сайті
Користувальницький пошук
Наше опитування
Чому Ви ходите на роботу?
Всього відповідей: 3921
Ваша думка?
Як Вам здається, теперішнє покоління учнів навчається краще за своїх батьків?
Всього відповідей: 3518
Хмаринка тегів
СТАТИСТИКА
Усе для вас


ПАРТНЕРИ
Graffiti Decorations(R) Studio (TM) Site Promoter
П'ятниця, 29.03.2024, 01:21
Головна » 2011 » Листопад » 27 » Коротко про косметику
Коротко про косметику
15:03

Слово «косметика» походить від грецького kosmetike і означає «мистецтво прикрашати».

«Космет» — так називали рабинь, які прикрашали тіло і обличчя жінок Стародавнього Риму.

Застосовувати косметичні засоби почали ще в далекій глибині століть. Спочатку це було пов'язане, очевидно, з культовими обрядами і мало функціональний характер. За допомогою косметики виділяли вождя, воїна із одноплемінників, лякали ворогів. Звичай використовувати косметичні засоби виник у південних країнах. В умовах жаркого, сухого і вологого клімату частіше з'являлися захворювання шкіри, які потребували застосування різних засобів, зокрема мазей і умивань, з профілактичними і лікувальними властивостями. Прообразом сучасної косметики є крем або мазь, яка складалась спочатку з тваринного жиру; потім до тваринних жирів почали додавати рослинні олії, пахучі речовини, віск і медикаменти. З ускладненням сумішей косметичних препаратів розширилась сфера їх застосування.

Уявлення про прикрашання обличчя і тіла у кожного народу було своєрідним. Так, індійці майя широко використовували червону мазь з додаванням дуже липкої смоли — стираксу. Цією сумішшю вони змащували особливий брусок (у вигляді мила) з вирізаними на ньому візерунками і натирали ним груди, руки, плечі, стаючи, як їм здавалось, духмяними й гарними.

Батьківщиною косметики вважають Стародавній Схід, де мистецтво прикрашати обличчя і тіло досягло особливо високого розвитку. У всіх країнах стародавнього світу цінували південноаравійські пахощі й притирання, а фарбування волосся хною та басмою збереглося до наших днів. Мистецтвом виготовлення косметичних засобів володіли в основному жерці, які займались прикрашанням божества, бальзамуванням померлих. Рецепти різних ліків і бальзамів зберігались у глибокій таємниці.

Великими майстрами у цій галузі були жерці Стародавнього Єгипту. Винайдені ними тисячоліття тому косметичні засоби використовують і при виготовленні сучасної косметики. Широко застосовували у Стародавньому Єгипті і декоративну косметику, яка мала в деяких випадках профілактичне значення. Наприклад, підфарбовували очі не лише жінки, а й чоловіки, що запобігало запаленню повік від спекотливого сонця і сухого вітру. Фарбували також волосся, нігті на руках і ногах. Це виявлено при дослідженні мумій, що збереглись, в яких нігті були пофарбовані в оранжевий колір, а в деяких випадках навіть позолочені. Їдкий сік деяких ірисів (півникових) застосовували як рум'яна (подразнення шкіри цим соком викликало почервоніння, яке зберігалось тривалий час).

Стародавні євреї також користувались різними східними пахощами і косметичними засобами, їм були відомі всі таємниці кокетства. Цікаво, що волосся у ортодоксальних євреїв вважалось найбільшою спокусою, і заміжня жінка повинна була старанно ховати його від стороннього погляду під перукою або хусткою. Інші народи також приписували волоссю особливі чари і таємничу силу. Тому, мабуть, мудреці і священнослужителі мали довге волосся: на цій основі створена поетична легенда про Самсона і Далілу.

Римляни та греки були тонкими знавцями косметики і гігієни. Вони широко практикували часті купання, ванни, масаж. Після миття шкіру натирали різноманітними духмяними оліями, вивезеними з країн Сходу або виготовленими з місцевої сировини (лимонна олія, апельсинова, бергамотна). Вперше в Греції почали застосовувати олію з апельсинових квітів (флердоранжеву). Неможливо уявити гречанку, яка б вважала свій туалет завершеним, не освіживши злегка обличчя косметичними засобами. Тримаючи в руках відполіроване бронзове люстерко з гарною фігурною ручкою, вона рум'янилась, підфарбовувала губи, підводила брови, відтіняла повіки, фарбувала вії, напахчувалась. Парфуми жінки зберігали у витончених посудинах-лекіфах, які іноді були справжніми витворами мистецтва. Римські жінки також у великій кількості застосовували різні косметичні засоби та есенції, за допомогою яких освітлювали волосся, вживали духмяні олії, пудру.

У країни Західної Європи косметика проникла давно. У Стародавній Італії в І - IX ст. нашої ери центром виробництва і збуту парфюмерії та косметики було місто Генуя (поблизу Неаполя). Там виробляли ліки, есенції, притирання, гримувальні засоби, помади.

Мистецтво косметики з Італії поширилось у Францію, де набуло значного розвитку. Цьому великою мірою сприяли урядові укази, спрямовані на заохочення виробництва косметичних засобів. В 1190 р. король Філіпп-Август обнародував правила, які ставили в привілейоване становище тих, «хто має право виготовляти і продавати всі сорти парфумів, пудри, помади, мазей для відбілювання та очищення шкіри, мила, пахучі води, рукавички та шкіряні вироби». Вже в ті часи застосування косметики залежало від моди. Навіть вродливі, здорові й квітучі дівчата повинні були «малювати» обличчя, руки та шию. Розмальовування було настільки складне і потребувало такого мистецтва, що для цього часто запрошували художників. Обличчя, голову та руки мили досить рідко, загальна гігієна була не в пошані.

У XVII ст. косметику застосовували надмірно, причому особливо популярними були чорні мушки, що їх дами наклеювали на обличчя, шию, груди. Мушки виготовляли з чорної шовкової тканини у формі невеликого кружечка чи якої-небудь фігурки. Цікаво, що кожна мушка мала певне значення. Так, мушка над губою означала кокетство, на лобі — величавість, у куточку ока — пристрасність.

У Давній Русі для догляду за шкірою обличчя і тіла використовували в основному натуральні засоби — трави, тваринні жири. Звичай застосовувати пахощі, притирання виник у VII - VIII ст. завдяки розвитку торговельних зв'язків Русі з Візантією. З прийняттям християнства Київською Руссю і розширенням візантійського впливу пахощі та косметичні засоби стали ширше застосовувати спочатку з релігійною метою, а потім і в побуті. У XVI - XVII ст. з країн Західної Європи на Русь проникають вироби косметики і парфюмерії, які в основному використовувала аристократична верхівка. У простого народу основне місце займав гігієнічний догляд за шкірою, утримання її в чистоті. З найдавніших часів відомі бані із своєрідним масажем березовим віником, використанням духмяних трав. При відсутності бань милися й парились у печах. Мило застосовували лише багаті, інші користувалися лугом (настоєм попелу). Для освіження тіла робили масажі з мазями, виготовленими на травах, особливо поширений був так званий «холодець» — настій чи дистилят з м'яти.

На Україні для миття голови використовували любисток, м'яту, руту, а у воду для умивання клали ягоди калини, щоб обличчя було рум'яним. Водою із снігу, який випав у березні, виводили веснянки. Для пом'якшення шкіри обличчя застосовували підручні засоби: кисле молоко, сметану, хлібний квас, розсіл з солоних огірків, толокно, свіже молоко, яєчний жовток, рослинні соки (з свіжих огірків та ін.), мед, тваринні, рослинні жири тощо. Особливо було поширене виготовлюване в аптеках «дів'є молоко» — настій бензойної кислоти або росного ладану. Ним змащували шкіру і додавали у воду для вмивання. Пізніше стали популярними білила («помада для обличчя»), які наносили на обличчя тоненьким шаром. Як рум'яна застосовували пофарбований у червоний колір папір. Ним натирали вологі щоки. Але найчастіше користувались з цією метою бодягою, яка зумовлювала подразнення закладених у шкірі обличчя нервових закінчень, приплив крові та легкий -- гарний рум'янець. Волосся змащували маслиновою, реп'яховою оліями.

Кінець XVIII і особливо середина XIX ст. стали поворотною точкою в історії вітчизняної косметики та миловаріння. Наприкінці XVIII ст. у Москві було відкрито першу парфюмерно-косметичну фабрику, а в середині XIX ст. у Росії вже діяло кілька таких фабрик. В основному їх обслуговували іноземні спеціалісти, фабрики працювали майже повністю на природній сировині. На них виробляли, головним чином, лише косметичні засоби: помаду для волосся, пудру, помаду для обличчя, туалетне мило.

Косметика поділяється:

  • гігієнічну (профілактичну)
  • лікувальну
  • декоративну.

Ще Гален у II ст. нашої ери розрізняв косметику збереження краси тіла людини і косметику, яка своїм завданням ставила маскування наявних на ньому вад,— гримування. Основними методами і засобами гігієнічної та лікувальної косметики є різноманітні види фізіотерапії (водні, теплові процедури, світло- і електролікування), а також масаж. Косметичні засоби (жири, пудри, пасти, креми) служать для захисту шкіри від дії холоду, вітру, сонця, вологи, пилу, несприятливих умов на виробництві. У лікувальній косметиці часто використовують лікувальні препарати (вітаміни, гормони), вдаються до оперативного втручання (виправлення форми носа, вух, повік, грудних залоз та ін.).

До засобів декоративної косметики належать пудри, губні помади, грим, олівці для брів, туш для вій, рум'яна, лаки для нігтів і волосся, фарби і відновлювачі для волосся тощо. До декоративної косметики зараховують також зачіски, спеціальний догляд за нігтями. Косметичні креми і лосьйони випускають для всіх типів шкіри (нормальна, жирна, суха), вони мають різний склад і призначення (поживні, пом'якшуючі, очищаючі, захисні). До складу багатьох кремів і лосьйонів входять біологічно активні речовини (вітаміни, гормони, амінокислоти, екстракти трав), що стимулюють процеси обміну в клітинах шкіри; при виготовленні косметичних засобів використовують й інші добавки спеціального призначення (дезинфікуючі та дезодоруючі речовини).

Найпоширеніший гігієнічний засіб — туалетне мило. Жирові добавки, які входять до складу мила (ланолін, спермацет, гліцерин та ін.), зменшують його знежирюючу дію, захищають шкіру від подразнення, пом'якшують її.

Переглядів: 3400 | Додав: KonSerg | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright KonSerg © 2024