КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ШРИФТІВ - 22 Січня 2011 - Шкільний сайт для батьків і учнів
Форма входу

Знайти на сайті
Користувальницький пошук
Наше опитування
Чому Ви ходите на роботу?
Всього відповідей: 3859
Ваша думка?
Як Вам здається, теперішнє покоління учнів навчається краще за своїх батьків?
Всього відповідей: 3458
Хмаринка тегів
СТАТИСТИКА
Усе для вас


ПАРТНЕРИ
Graffiti Decorations(R) Studio (TM) Site Promoter
Понеділок, 05.12.2016, 02:23
Головна » 2011 » Січень » 22 » КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ШРИФТІВ
КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ШРИФТІВ
14:17

Слово «шрифт» походить від німецького schrift — почерк, письмо. Письмо виникло ще в доісторичну епоху, його появі передувало первісне мистецтво. Малюючи на стінах печер, на скелях, первісна людина намагалась зафіксувати свої знання про навколишній світ.

Наші далекі предки користувалися малюнками для задоволення художніх потреб і ритуальних та магічних обрядів (пов'язаних з полюванням та ін.). Пізніше малюнки стають частковим доповненням до усних розповідей, а згодом перетворюються у самостійний засіб передавання відомостей.

Письмо, що складається з малюнків, називається піктографією (від латинського «пікто» — малюю і грецького «графо» — пишу) і є найпервіснішим видом письма. Характерною рисою піктографічного письма є те, що воно зовсім не відображає окремі звуки мови, слова. Малюночне письмо має прикладне значення як зародок письмової мови. Завдання кожного такого малюнка — донести до свідомості не художній образ, а розповідь про подію. В наш час теж існують форми застосування піктографічного письма. Так, немало сучасних реклам являють собою не що інше як піктограми. Перш, ніж перетворитись у письмо, малюнок первісних людей пройшов довгий шлях. Фіксація думок та їх передача є значним прогресом в розвитку людства.


Піктографічне письмо створювалось стародавніми народами в період ранніх цивілізацій в багатьох країнах світу. Пізніше у малюнках разом з реальними зображеннями зустрічаються умовні символи, умовні знаки у вигляді штрихів, кружечків, ліній, різних позначок, які раніше мали конкретне зображальне значення. На вищій стадії розвитку письма з малюнків у піктограмах зображувались не тільки конкретні предмети, а й думки, що передавались умовними знаками і асоціювались з цими предметами. Наприклад, кружечком могли зображати не лише сонце, але й світло, спеку або слово «день». Письмо із спрощених умовних знаків — це щабель у розвитку ранніх цивілізацій, воно було доступним для багатьох людей. Спосіб передавання понять, думок за допомогою умовних знаків називається ідеографією (від грецького «ідеа» — думка, «графо» — пишу).

Ідеографічне (або ієрогліфічне) письмо, що виникло з потреби людини пізнати світ, сприяло розвиткові цивілізації, але в ньому не було зв'язку між намальованими знаками і вимовою. Умовні знаки можна було читати будь-якою мовою.

Суспільство розвивалось, збагачувалась мова. Отже, виникла потреба, щоб усні і графічні повідомлення відповідали одні одним. Так було створено фонетичне письмо. У фонетичному письмі знаками почали передавати не лише предмети, поняття, але й відтворювати звукові форми.

Розвиток суспільства вимагав активного фіксування нагромаджених знань, передавання їх новому поколінню, а значить, і дальшого спрощення форм письма, більш тісного зв'язку із звуковою мовою. Для удосконалення письма із слів і речень були виділені склади і відповідно до них створені графічні форми.

Складове письмо передувало виникненню алфавітного письма, воно було зручніше для вивчення і користування. Але цивілізація, що розвивалась, не могла обмежитись і цим видом письма.

Потреба в швидкому, доступному для всіх фіксуванні знань та думок сприяла дальшому розвитку письма. З розвитком культури і образотворчої діяльності в людини розвивалось чуття цілого, вміння узагальнювати, чуття пропорції, ритму. Все це сприяло створенню більш лаконічного і доступного для запам'ятовування і зображення письма.

Створюються алфавіти. Найстародавнішим алфавітом вважають фінікійський. Виник він в XI—X ст. до нашої ери. Фінікійський алфавіт складався з 22 знаків, що позначали звуки мови. Таке письмо було однією з перших в історії людства звуковою писемною системою. Фінікійський алфавіт був взірцем для створення досконаліших за формою написання алфавітів в інших народів, більш зручних для навчання і фіксування пізнавальних даних. Його принципи перейшли до арабів, євреїв, греків, римлян, слов'ян та до інших народів.

В Європі алфавіт виник у IX—VIII ст. до нашої ери; спочатку він сформувався в Греції. Багато букв грецького алфавіту були дуже близькі до фінікійських. Греки удосконалили їх, пристосувавши до своєї звукової мови, а згодом змінили і напрям письма. Фінікійці писали справа наліво, але цей спосіб був дуже незручний, бо під час пересування руки справа наліво можна було знищити написане. Греки почали писати зліва направо. Це, звичайно, прийшло не відразу — напрям письма змінювався поступово. Спочатку греки писали так само, як і фінікійці — справа наліво. Потім стали писати навперемінно: один рядок — зліва направо, другий — справа наліво і т. д. Лише з IV ст. до нашої ери греки почали писати в одному напрямі — зліва направо. Це було дуже зручно при писанні правою рукою. Крім того, букви були узагальнені за формою, подібні до геометричних тіл: трикутник, квадрат і коло. Грецький алфавіт вплинув на розвиток письма у слов'ян та інших народів. На основі його був створений латинський алфавіт (VII—VI ст. до нашої ери, з якого розвинулися всі алфавіти західноєвропейських народів.

У кінці IX ст. був створений перший упорядкований слов'янський алфавіт. Дослідники слов'янської писемності вважають, що слов'янський алфавіт створено в період діяльності двох великих просвітителів слов'янських народів — братів Кирила (826—869) і Мефодія (820—885). У літописних джерелах розповідається про те, що візантійський місіонер Костянтин, якого називали Філософом (пізніше, коли він став ченцем, то називався Кирилом), приїхав у 863 р. до Моравії і створив для слов'ян алфавіт.

У стародавніх слов'ян було два алфавіти. Один з них називався кирилицею (за ім'ям Кирила), а другий — глаголицею. Який з них створив Кирило і який старіший, до нашого часу точно не з'ясовано. Але те, що виникнення слов'янського алфавіту тісно пов'язане з діяльністю Кирила і його брата Мефодія, у дослідників не викликає ніяких сумнівів. Початок місіонерської діяльності Костянтина Філософа у Моравії (863 р.) прийнято вважати початком створення слов'янського алфавіту.

Старослов'янський алфавіт — кирилиця — має 43 букви, глаголиця — 40 букв (букви мали і цифрове значення). Форма букв кирилиці була чітка, геометрично проста, зручна для писання. Частина з них була запозичена з візантійського алфавіту (24 з 43 букв), решту побудували самостійно із збереженням єдиного стилю Кирилівського алфавіту. У X—XI ст. з Моравії алфавітне письмо проникає і до слов'янських народів, що проживали на території нашої Батьківщини.

У XV ст. на слов'яно-кирилівській основі була створена нова, більш спрощена система письма — скоропис. З розвитком потреб суспільства виникала потреба в різних почерках. З'являються устав і півустав.

Устав — шрифт, яким виконували стародавні рукописи на папірусі, пергаменті, бересті. Застосовувався в грецькому, латинському та слов'янському письмі. Характерні риси устава — краса, чіткість накреслень кожної букви. В старослов'янському та російському письмі XI—XIV ст.) уставом виконували рукописи релігійного змісту. З часом характер письма змінювався і устав набував нових ознак. З XV століття він поступово перестає застосовуватись.

Півустав являє собою вид слов'янського та російського письма. Виник з потребою в письмі ділового змісту, тому для півустава важливіше не краса, а зручність і прискорення процесу письма.

На відміну від устава тут з являються скорочення, нахил букв (поряд з прямим півуставом). Письмо в Росії розвивалось разом з розвитком мови. До XVIII ст. письмо розвивалось стихійно, а з початку XVIII ст. зміни в письмі проводились через державні реформи. Так, у результаті реформ Петра І у 1707— 1710 рр. в Росії був створений так званий російський громадянський шрифт на відміну від церковнослов'янського і ним повинні були обов'язково користуватись, бо він був доступніший широким колам.

До петрівського шрифту числа позначались буквами, що утруднювало арифметичні дії. Після реформи були введені арабські цифри. На основі петрівського шрифту побудований і наш сучасний шрифт.

У 1917— 1918 рр. була проведена реформа російського алфавіту: було викинуто деякі букви і замінено іншими (е, ф, и).

Перша сторінка громадянського алфавіту з власноручними виправленнями Петра І (1710 р.)

На формування писемних знаків, на графічний стиль письма і на його форму впливало образотворче мистецтво, його особливості в різних народів. Так, в арабському письмі спостерігаємо орнаментальний характер, бо ісламська релігія забороняла зображати живих істот у живопису і скульптурі. Через те в арабських країнах дуже розвинувся стилізований орнамент; з рослинних форм також орнаментально побудовані написи. З розвитком архітектури і орнаментики у стародавній Греції змінилась і графічна форма букв алфавіту. Букви мали вигляд чіткого геометричного рисунка.

Римляни, запозичивши алфавіт у греків, внесли у написання букв свої зміни. У графіці латинського письма букви стали більш округлі з плавними формами. Зміна стилів в образотворчому мистецтві також впливала на графічний стиль букв алфавіту. Так, латинське письмо в епоху розквіту готичного стилю змінює свій характер — з'являється готичний шрифт (XII—XV ст.) із властивою для готичного стилю загостреністю, стрільчастістю і пориванням форм у вишину. В епоху Відродження під впливом зміни стилів в образотворчому мистецтві графіка букв латинського алфавіту знову змінюється — букви стають плавними, з округлими лініями. Шрифт епохи Відродження інакше називається «гуманістичним». На його основі створюються шрифти типу «антиква». Під впливом стилю класицизму і розвитку гравюри на металі поширюється так званий «академічний» шрифт (40 роки XVIII ст.), що характеризується контрастами між лініями елементів букв. У XIX ст. виник брусковий шрифт, рублений. У кінці XIX — на початку XX ст. у період розвитку стилю «модерн» виникають шрифти «озіріс», «гейша» та інші, які важко було читати.

У наш час існує дуже багато видів шрифтів. Сучасний шрифт за своєю конструкцією відповідає зрослим вимогам до письма, легко читається. Він створюється на наукових основах, і відповідає естетичним вимогам. Вміле, свідоме застосування певних видів шрифтів, побудови букв завдяки своїй виразності допомагає повніше передати певний зміст твору, його стиль. З самого початку створення знаків письма і до наших днів спостерігається прагнення поєднати їх практичне і естетичне значення. Розвиток художнього шрифту пов'язаний з розвитком загальної культури народу. Художній шрифт допомагає виховувати естетичні смаки.

Переглядів: 12452 | Додав: KonSerg | Рейтинг: 4.2/13 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright KonSerg © 2016